ОСТАННІЙ НОКАУТ

Коли ти лежиш на ринзі, розглядаючи метеликів, що весело танцюють перед очима, а рефері над головою вигукує останні цифри відліку, то це виглядає дуже сумно й дуже неприємно. Коли у рефері закінчуються цифри й він оголошує «нокаут», а хтось у цей час скажено лупить по гонгу своїм дерев’яним калаталом, підтверджуючи твій програш, то це виглядає дуже сумно, прикро, неприємно, але, все ж таки, не смертельно. А ось коли тобі оголошує «нокаут» життя, то… 

Яр та селище виродків

Коли по всій Газарії розвішані оголошення про твій розшук, то з цим треба терміново щось робити. Наприклад, купити собі перепустку й місце на кораблі, та нарешті залишити цю непривітну країну. Та це можливо за умов, якщо є гроші. А якщо немає? Тоді їх треба десь швиденько роздобути. Наприклад, у селищі виродків, що з давніх-давен утримує Скажену Ущелину, яка є єдиним проходом до Газарії зі сторони Білих Земель. А ще люди кажуть, що у тих потвор до біса багато золота. Одна проблема: усі, хто вирушав туди за легкою здобиччю, назад вже не поверталися. Та хіба такі дрібнички можуть налякати Яра, вправного крадія зі своїм кодексом честі?
Переможець конкурсу «Кіммерія» від альманаху української фантастики Das ist fantastisch! 
читати журнальний варіант тут: http://www.ukrfantclub.com.ua/zurnal/das-ist-fantastis

Поцілунок слимака

ПОЦІЛУНОК СЛИМАКА
Вітаю, любий друже!

Радий повідомити тобі, що онлайн-гра «Поцілунок Слимака», якою захоплюються мільйони підлітків в усьому світі, нарешті завітала й у твоє місто! Навчальний рік добігає кінця. Ти втомився. Тобі потрібен тайм-аут. Тому «Слимак» пропонує тобі трохи відпочити, й пограти з ним у цю неперевершену гру. Ти хочеш гострих вражень? Хочеш опинитися у незвичайній ситуації, а потім посміятися над нею разом з друзями? А може ти хочеш перевірити силу свого кохання? Чи тебе більш цікавить сила чиїхось почуттів до тебе? Тоді чого ж ти вагаєшся!? Переходь за посиланням: https://..., та реєструйся. Але ж поспішай. Кількість гравців обмежена. «Слимак» чекає тебе у грі!

Моя мрія в моїх руках.

МОЯ МРІЯ В МОЇХ РУКАХ

І на цей час, це не крилатий вираз! Це реальність. Бо зараз я дійсно тримаю в руках свою мрію. Ту, що тліла в мені дуже довгий час. Ту, до втілення якої пройдено важкий, сповнений великих сподівань й не менш болісних розчарувань, шлях. Я тримаю в руках справжню, живу книгу. Книгу з моїм оповіданням!

Почуття? Не буду їх навіть описувати. Дурна робота. Бо це такий коктейль емоцій, що я навіть не знаю всіх його складових. Коротше: тримаю, розглядаю, видихаю.

Буктрейлер. Касьянова книга.

Мій перший буктрейлер.

МІЙ ПЕРШИЙ БУКТРЕЙЛЕР.

Запорізький Гаррі Поттер, або чим ми гірші?

Запорізький Гаррі Поттер, або чим ми гірші?

Я люблю читати. З дитинства. Можна сказати - я професійний читач. І с тих самих часів за мною як тінь ходила мрія - а може спробувати самому? Пробував. І не раз. Та якось не виходило. Десь так та мрія й загубилася. Думав – назавжди. Та одного вечора питання сина: «Тату, ти так багато читаєш, а сам не пробував написати книжку?», як ліхтарик у ночі, вказало моїй загубленій дитячій мрії шлях додому. В мою, забиту життєвими проблемами, голову. Трохи звикнув до неї я, в решті решт, наважився. Робота тривала рік. І ось я можу представити на суд читача свій перший роман на платформі Litnet.com. «Кордонник. Дитячий сон».

Це підліткове фентезі. Про хлопчика-чаклуна. Про його пригоди. Про наш Запорізький край. Колись давно, читаючи Гаррі Поттера, я задав собі питання: «А чому б і українським дітлахам не мати свого героя-чарівника? Чому вони повинні захоплюватися лише маленьким англійцем?». Ні, взагалі то може в нашій літературі вже і є щось подібне, а я це якось проґавив. 

Та мені здається, що то, мабуть, і добре. Бо тоді я б не кинув у вир пригод свого маленького героя.

Тож, Шановні Земляки, запрошую почитати мій твір на ресурсі, за посиланням:

https://litnet.com/uk/book/kordonnik-dityachii-son-b71738

P.S. Про помилки знаю. Потроху виправляю. Професійні редактори, на жаль, дорого коштують.

Моя первая книга

Моя первая книга

(Мысли начинающего писателя, или Мечтать не вредно)

Согласитесь, нет ничего приятнее сбывшейся мечты. Когда, то, о чем долго мечтал, шел, спотыкаясь и преодолевая кучу препятствий - наконец-то свершилось! Ощущения? А их описать практически невозможно. Первые секунды это - шок, учащенное сердцебиение, легкая дрожь в руках. Потом осмысление произошедшего и отходняк. И еще гордость. За себя. За то, что смог, не отступил, добился. И чувство благодарности. Всем тем, кто помогал и особенно тем, кто не мешал (в который раз убеждаюсь в том, что это самая лучшая помощь).